Жизнь одуванчика

Две сказки



8th Декабрь 2009

Две сказки

Сидели мы как-то с мужем над доченькой, пытаясь убаюкать.
- Ну, — говорю, — пора уж и сказки дочке рассказывать…
А то когда в животике была, кучу сказок муж на диктофон наговорил, рассказывая доченьке. А как Марьяночка родилась — ни одной. Непорядок! ;)
И начинаю выдумывать чего-нибудь на украинском про Квиточку, Океан… Начала, а закончить не могу. :) Муж и продолжил про Ветер и Пташечку. Родилась совместными придумками сказка. Ребенок уснул, а мы договорились порознь записать, то что наговорили. :) Вот что получилось…

Сказку-притчу мужа можно прочитать на его сайте. А пока мой вариант:

Квіточка

Казка для маленьких діток і дорослих батьків.

Наша Квіточка жила у незвичайному для квіточок місці. Домівкою її була невелика тріщина на самому вершечку скелі. А скеля та була не скеля, а справжній кам’яний острів, що височів  посеред океану.

На острові було багато ще квіточок, але вони жили дуже далеко від нашої Квіточки – біля самого узбережжя. Були вони не схожі на Квіточку зі скелі. Та й звалися якось дивно – Альми. Це так нашій квіточці розповідав її друг Вітер. Він дуже часто ошивався на вершечку скелі й розповідав про жителів острова й самого океану. Розповідав про Альми і Анани, що на них ростуть, про зграї Айок, що кружляють над Кеаном, про Ильфінів, що стрімко плавають в його водах та про багато ще чого. Не міг він тільки розповісти про те як потрапила маленька тендітна квіточка на цю скелю.

?    ?    ?

Та ось одного разу, коли наша квіточка з зажмуреними очима ніжилася в променях сонечка, відчула на собі тінь.

- О! Як ти виросла і яка ти стала гарна! – мовила тінь. Квіточка не могла розгледіти проти сонця, хто з нею розмовляє.

- Ти мене знаєш? – запитала Квіточка.

- Звичайно! – мовила тінь і стрибнула в бік.

І тоді Квіточка побачила, що перед нею сидить справжня Айка, тільки чомусь не біла.

- Звичайно! – повторила строката Айка, — це я принесла тебе сюди. – Не навмисно… Якось я пролітала над цією скелею й несла у дзьобі зернятко для своїх пташат. Та вітер тут занадто поривистий і я згубила зерня. Воно впало у цю тріщину і я ніяк не змогла його дістати. Ти – те саме зернятко! І ти – моє! Тому згодом я прилечу сюди щоб вирвати тебе. Засушу й прикрашу тобою своє гніздо! А зараз я поспішаю. Бувай!

Строката Айка змахнула крилами й була такою.

?    ?    ?

Квіточка стояла ні жива, ні мертва. Вона нарешті дізналася про своє народження, але все ніяк не могла збагнути що скоро загине…

- Привіт, Віточка! – Вітер налетів зненацька.

- П-п-привіт… — розгублено мовила Квіточка.

Вітер запитав у неї, що сталося і чому вона така збентежена. І Квіточка повідала йому свою історію, зустріч зі строкатою Айкою. Повідала й те що чекає на Квіточку, коли Айка повернеться.

- Ця Ташка дуже небезпечна! – просвистів Вітер. – Та ти не хвилюйся, я її провчу!

І Вітер щосили чкурнув Пташці навздогін, ледь сам не вирвавши Квіточку з корінням.

?    ?    ?

Крила задрижали і Пташку понесло геть від її гнізда в бік океану. Вона втратила керування і її кубарем штовхало все далі в океан та все ближче до синьої води.

- Що… що трапилося? – ледь змогла вимовити Пташка.

- Я Ітер! А ти Ташка – моя! І я буду робити з тобою все що мені заманеться! Я даю твоїм крилам життя, тому маю повне право його забрати!

І Вітер рвонув з новою силою. Пташку закружляло, крила не слухались і тут вона збагнула у чому справа. Пташка почула в словах Вітру свої власні, сказані нещодавно Квіточці…

Вітер вщух, крила легко піймали новий потік й Пташка полетіла геть.

?    ?    ?

Згодом Пташка потоваришувала з Квіточкою і часто залітала до неї в гості, приносячи в дзьобі краплинки джерельної води, а то й живильної земельки, якої в щілині було замало.

© Таша Мейстер

Эта запись была написана в Вторник, Декабрь 8th, 2009 в 15:23 и размещена в категорию 5 Мой дневник, 6 Размышления, 8 Одуванчиковое. Вы можете следить за комментариями к этой записи через RSS 2.0 ленту. Вы можете оставить отзыв или сделать trackback-ссылку с вашего сайта.

4 Комментарии

1

А вот как переводит автоматический гугл-транслейтор эту сказку с очаровательного украинского языка на понятный русский :) )

Цветочек

Сказка для маленьких детей и взрослых родителей.

Наша Цветочек жила в необычном для цветочков месте. Домом ее была небольшая трещина на самой вершине скалы. А скала и была не скала, а настоящий каменный остров, возвышался посреди океана.

На острове было много еще цветочков, но они жили очень далеко от нашей Цветочки у самого побережья. Были они не похожи на цветочек со скалы. Да и назывались-то странно — Альмы. Это так нашей цветочку рассказывал ее друг Ветер. Он очень часто ошивався на вершине скалы и рассказывал о жителях острова и самого океана. Рассказывал о Альмы и Анан, что на них растут, о стае Айок, кружащиеся над Кеану, о Ильфинив стремительно плавают в его водах и о многое другое. Не мог он только рассказать о том как попала маленькая хрупкая цветочек на эту скалу.

* * *

Но вот однажды, когда наша цветочек с закрытыми глазами нежилась в лучах солнышка, почувствовала на себе тень.

- О! Как ты выросла и какая ты стала красивая! — Сказала тень. Цветочек не могла разглядеть на солнце, кто с ней разговаривает.

- Ты меня знаешь? — Спросила Цветочек.

- Конечно! — Сказала тень и прыгнула в сторону.

И тогда Цветочек увидела, что перед ней сидит настоящая Айка, только почему-то не белая.

- Конечно! — Повторила пестрая Айка, — это я принесла тебя сюда. — Не нарочно … Однажды я пролетала над этой скалой и несла в клюве зернышко для своих птенцы. Но ветер здесь слишком поривистий и я погубила зернышко. Оно упало в эту трещину и я никак не смогла его достать. Ты — то самое зернышко! Ты — мое! Поэтому со временем я прилечу сюда чтобы вырвать тебя. Засушу и прикрашу тобой свое гнездо! А сейчас я спешу. Пока!

Пестрая Айка взмахнула крыльями и была такой.

* * *

Цветочек стояла ни жива ни мертва. Она наконец узнала о своем рождении, но все никак не могла понять что скоро умрет …

- Привет, Виточка! — Ветер налетел внезапно.

- П-п-привет … — растерянно проговорила Цветочек.

Ветер спросил у нее, что произошло и почему она так смущена. И Цветочек поведала ему свою историю, встреча с пестрой Айко. Поведала и то что ждет цветочек, когда Айка вернется.

- Эта Ташка очень опасная! — Просвистел Ветер. — Да ты не волнуйся, я ее проучу!

И Ветер вовсю бросился птичке вдогонку, едва сам не вырвав цветочек с корнем.

***

Крылья задрожали и Птичку понесло прочь от ее гнезда в сторону океана. Она потеряла управление и ее кубарем толкало все дальше в океан и все ближе к синей воды.

- Что … что случилось? — Едва смогла произнести Птичка.

- Я Итера! А ты Ташка — моя! И я буду делать с тобой все что мне заблагорассудится! Я даю твоим крыльям жизни, поэтому имею полное право его забрать!

И Ветер рванул с новой силой. Птичку закружилось, крылья не слушались и тут она поняла в чем дело. Птичка услышала в словах Ветра свои собственные, сказанные недавно цветочку …

Ветер утих, крылья легко поймали новый поток и Птичка улетела прочь.

* * *

Впоследствии Птичка подружилась с цветочками и часто залетала к ней в гости, принося в клюве капельки родниковой воды, а то и питательной земельки, которой в щели было мало.

© оригинал на украинском — Таша Мейстер, автоматический перевод на русский — Google-переводчик

2

Umni, прикольно, але гугл не може перекласти ті самі нестандартні і казкові слова. Потрібне корегування.

Наталі — молодець. (рідною мовою вийшло гарно)

3

Мне понравилось: «Я даю твоим крыльям жизни» ))))))) Да и вообще чукча какой-то переводил. ;)

Жменчик, дякую! :)

4

Яка гарна у вас вийшла казочка:)) скоро буду і своїй доні вигадувати:)

Напишите, что думаете

Очень рада видеть на своем сайте! Улыбайтесь! :)

  • Календарь

  • Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Мар    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
В закладки
delicious
digg
technorati
reddit
magnolia
stumbleupon
yahoo
google